1. Зміна етнічної ідентичності

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. — К.: Blox.ua, 2010

1. Зміна етнічної ідентичності

Майбутнє – у теперішньому, але майбутнє – і в минулому.

Анатоль Франс

Повсякденна практика багата на приклади зміни національної належності окремими особами чи групами людей протягом життя одного покоління. Звичайно, характер і причини зміни етнічної належності можуть бути різними. Це і суто зовнішня, формальна зміна позначення своєї національності, хоч у житті самої особис­тості, її психологічному стані нічого не змінилося. Зміна запису може відбуватися з особистої ініціативи (оскільки змінити націо­нальну належність особистості з якихось причин є вигідним), а може і під тиском, бути силоміць нав’язаною.

Але може статися і справжня природна асиміляція, коли осо­бистість під впливом умов життя змінює самосвідомість, тобто свою етнічну ідентичність. Історія знає багато випадків, коли окремі представники або невеликі групи інших етносів асимілюва­лись, наприклад, українцями. Достатньо розгорнути будь-який правописний «Словник українських призвищ»: у ньому можна натрапити і на Литвина, і на Шведа, і на Білоруса, і на Молдована, і на Німця та ін. З іншого боку, можна знайти і протилежні прикла­ди. Про це свідчать не тільки прізвища Хохлова, Бойка, Гуцула, Русина, що трапляються серед інших народів, а й більш масові і драматичні факти історії. Для українського етносу та окремих його членів проблема асиміляції, переходу в інший етнос була постійною та стійкою. В минулому багато українців було ополячено, русифіковано і навіть отуречено. Ополячення відбувалося переходом із православ’я в католицизм і зміною української мови на польську. Для західних українців після укладення Брестської унії та утворен­ня греко-католицької церкви полонізація спрощувалась, оскільки обидві конфесії – і католики, і греко-католики підлягали одному першоієрарху – Папі Римському.

Русифікація на рівні окремих особистостей відбувалася завжди достатньо легко, оскільки для цього треба було лише перейти на російську мову, а віру українці та росіяни завжди сповідували спільну – православ’я.

Проблема зміни етнічної ідентичності є об’ємною та багатогран­ною. Дослідження її вже мають певну традицію. Бага­то робіт присвячено темі асиміляції. У них проблеми зміни етніч­ної самосвідомості розглядаються на рівні групи, спільноти. Ми ж зосередимо увагу на зміні етнічної ідентифікації на рівні особис­тості, розглянемо проблему зміни етнічної самоідентифікації у контексті зміни інших соціальних самоідентифікацій особистості. Звичайно, в деяких аспектах поняття зміни ідентичності межують або навіть зливаються з поняттям асиміляції. Але це не дає підстав для їх цілковитого ототожнення.

По-перше, поняття асиміляції більше належить до групових фе­номенів, ніж до особистісних. Особистість змінює певну ідентич­ність, але в усіх інших відношеннях залишається колишньою інди­відуальністю. Хоч, звичайно, зміна якогось одного аспекта особис­тості впливає і на всі інші, проте, як правило, не настільки сильно, щоб змінити їхню суть.

Група ж не просто змінюється, а асимілюється, тобто вливаєть­ся, розчиняється в інших групах. Асимілюючись група зникає. Особистість же, навіть змінюючись, продовжує існувати.

По-друге, асиміляція зв’язується, як правило, з етнічними про­цесами, а зміна ідентичності може стосуватися найрізноманітніших соціальних спільностей, а не тільки етносу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*