2. Сугестивна концепція етногенезу Б. Поршнєва

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. — К.: Blox.ua, 2009

2. Сугестивна концепція етногенезу Б. Поршнєва

Б.Поршнєв вважав, що при всій варіативності форм спільнот вони завжди конституюються через протиставлення ми й вони. (Пізніше з цієї вихідної опозиції розвивається «ви», яке є, з одного боку, не ми, бо це щось зовнішнє, але й не вони, оскільки тут спостерігається не протиставлення, а певне взаємне тяжіння. З ви поступово формуються він і ти і лише на завершальному етапі – я). Ця генеза безпосередньо не торкається теми визначення етносу, але важливо зазначити, що соціально-психологічне протиставлення (мивони), на думку вченого, є вихідним відносно індивідуально-психологічного. Що ж до самої вихідної опозиції, то в ній історично більш раннім було вони.

Отже, вони первинніші, ніж ми. Першим актом соціальної пси­хології Поршнєв називав виникнення уявлення про них. Уявлення про свою спільноту – вторинне, воно розвивалося за допомогою механізму контрсугестії через протиставлення своїхчужим, де перше уяв­лення про ми було – ми не такі, як вони (а не навпаки: вони – це ті, що не ми). Далі поняття ми починало викристалізовуватися й на­повнюватися конкретним змістом. У цьому неабияку роль відігравав механізм контр-контрсугестії.

Як випливає безпосередньо із терміна, контр-контрсугестія спрямо­вана проти контрсугестії, вона є поверненням до сугестивних механізмів, але на іншому – вищому – рівні. Якщо одним з проявів контрсугестії, як зазначалося, були етнодиференціюючі процеси, то процеси внутрішньоетнічної консолідації були безпосередньо пов’язані із сугестією та контр-контрсугестією.

Так, за Поршнєвим, сугестивні процеси завжди інтенсифікуються за умови активізації відчуття контакту та спілкування. Саме тому в усіх спільнотах чільне місце відводилося загальним народним святам, гулян­ням, спільній племінній трапезі, спільному співу тощо. Результатом такої активізації відчуття контакту та спілкування було посилення сугестивних процесів, зниження критики, піднесення довіри до загалу, що свідчило про посилення почуття належності до “ми” (етнічну ідентифікацію), та пози­тивно впливало на зростання внутрішньоетнічної консолідації.

Сугестії також сприяли ізоляційні процеси, оскільки вони збільшува­ли вірогідність міжіндивідних контактів у межах ізольованої від інших суспільств етнічної групи. Тому використання природних чинників, що сприяли відгородженості спільноти, або зведення штучних “стін” як у буквальному (скажімо, “велика китайська стіна”), так і в переносному (згадаймо формулювання “за залізною завісою”) значенні разом з поси­ленням замкненості сприяли розвитку консолідаційних процесів.

Одним із найвагоміших засобів контр-контрсугестії Б.Поршнєв та­кож вважав повторення будь-якої інформації. Саме цей механізм, на дум­ку багатьох, лежить в основі всіх колективних уявлень. Дійсно, будь-який етнос не може існувати без постійної репродукції певних культурних надбань. На цьому базуються традиції, звичаї, культи, ритуали, обряди тощо. Їхнє постійне колективне відтворення намагається виключити можливість будь-якої новації, а отже, “уторовує доріжки”, аби полегши­ти “запуск” сугестивних процесів. Репродукція (і тим самим трансляція будь-яких елементів культури) формує комплекс ознак, що відрізняє один етнос від інших, а також відіграє роль етноконсолідуючого чинника.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*