Поняття «нація»

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. — К.: Blox.ua, 2009

Поняття «нація»

Перед кожною нацією є дилема: або перемогти, або згинути.

Дмитро Донцов

Латинське слово natio має багато значень: рід, плем’я, на­род, порода, іновірці, чужинці і т.ін. Слово пов’язувало людину з народженням і кровною спорідненістю. Спочатку термін мав дещо принизливий зміст. У Давньому Римі «націями» називали групи чужинців з певного регіону, пов’язаних кровними зв’язками, які не мали таких прав як громадяни Риму. Націями також називали всі «варварські» етноси. У латинських варіантах Біблії слово natio також вжива­лося для позначення чужинців. Себе римляни називали словом populus (народ).

У 212 р. статус громадян Римської імперії одержали всі віль­ні її жителі. З того часу зміст слова natio змінювався. Його поча­ли вживати при ототожненні людей з місцем їх народження. З того часу для означення всіх вільних громадян імперії почали вживати слово natio. Наприклад, до громадянина імперії, який народився в Африці, вживали назву natione Аfеr. Упродовж сто­літь слово natio вживалось як для означення споріднених груп чужинців, так і для означення громадян однієї країни.

Паралельно римляни користувалися ще словом gens, gentis рід, родова община, плем’я, народ, міська община. Але коли хоті­ли підкреслити кровний за походженням зв’язок етносів, то по­єднували обидва слова в словосполучення nationes ejus gentis (група споріднених народів).

В епоху середньовіччя слово natio вживали в традиціях ста­родавніх римлян. Але вже в 900 р. канонік Регіно Прюмський писав, що «нації» відрізняються одна від одної «походженням, звичаями, мовою і законами». Він почав надавати «нації» етнічного змісту. У часи походів хрестоносців саме таке розуміння нації набуло подальшого поширення, а на початку XIV ст. в до­кументах Віденського церковного собору згадувались італійська, іспанська, германська, данська, англійська, французька, шотла­ндська та ірландська нації. У 1486 р. термін «нація» вжито у назві «Римська Імперія Германської Нації», що засвідчувала не лише територіальну, а й етнічну єдність усіх німців.

В Англії з XVI ст. слово «нація» вживалося щодо населення країни. Упродовж XVII ст. таке тлумачення слова було пошире­ним і у Франції. У XVIII ст. ототожнення значення слова «на­ція» з населенням держави чи самою державою стало звичним у Англії і Франції. У XIX ст. у французькій і англійській мовах культивувалося політичне значення терміна «нація». До нації включали все населення країні, незалежно від його етнічної на­лежності. У цьому випадку зникла межа між поняттями «народ» і «нація». Упродовж ХІХ-ХХ ст. в англомовних і франкомовних країнах таке тлумачення терміну «нація» було домінуючим. Про це свідчить утворення в 1919 р. Ліги Націй та в 1945 р. Організації Об’єднаних Націй, які насправді стали об’єднанням дер­жав, а не націй. Оскільки після Другої світової війни англійська мова стала домінуючою в міжнародних відносинах, то й англо­мовна традиція ототожнення держави та її громадян з нацією набула подальшого поширення. У політології таке тлумачення «нації» зустрічається ще й нині.

У німецькій мові з 1486 р. слово нація підкреслювало етніч­ну близькість населення (спільність мови, культури, традицій). Для політично розпорошених німців слова «нація» і «народ» – синоніми, але Nation і Staat (держава) – не ототожнювались. При вживанні терміна нація у німців робився наголос на етноку­льтурні складові людських спільнот. Таке тлумачення нації від німців перейняли слов’янські і неслов’янські етноси Централь­ної і Східної Європи.

Рекламний постер до фільму Річарда Лінклейтера “Нація фаст-фуду”

(США, 2006 рік).

В цій багатоплановій і конструктивно складній історії, яка проголошує фаст-фуд символом Америки та дзеркалом її характеру, розвінчують американську мрію. Картину поставлено за бестселером Еріка Шлоссера, який є виразником контркультури Америки.

Різноманітні тлумачення терміну нація та їх еволюція усклад­нили можливість формулювання його універсального значення. Ще й нині воно змінюється залежно від різних зовнішніх чинників. Нині у літературі існує кілька тлумачень поняття «нація». Для од­них нація – це щось одвічне, біологічне, для других – тільки історичне і соціальне, для третіх – щось містичне, недоступне для пізнання, для четвертих – ірраціональне, що заважає поступаль­ному розвитку людства. Так, в націях етнологи ще недавно вивча­ли «неполітизовану етнічність», історики – політичну історію етносів-народів, психологи – специфіку психіки, ментальність, культурологи — неповторне, особливе в культурі, політологи розгляда­ють націю як один із базових суб’єктів політичного життя і т.п. Все це свідчить про існування різних визначень нації.

Нині найпопулярнішим стало етнологічне (в працях окремих українських дослідників його називають етніцистським – від англ .ethnicity) тлумачення нації, яке розглядає її як особ­ливий стан соціально-економічного, національно-культурного і політичного розвитку етносу, що пов’язаний з розвитком національної свідомості, творенням його державності, національно-державних символів і атрибутів, національної куль­тури.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*