Поняття «народ»

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. — К.: Blox.ua, 2009

Поняття «народ»

Нація – це народ, який відчуває нерозділену любов до своєї держави.

Євген Головаха

В українській та інших індоєвропейських мовах словом «на­род» позначали різні тимчасові і тривалі людські спільноти. Ними називали певну групу, зібрання чи велику кількість (натовп) лю­дей: «там було мало народу», «зібралося багато різного народу» і т.п. Селянство чи робітництво і селянство разом, найчисельніші соціальні групи населення (трудящі) також називають «народом»: «народне життя», «добробут народу», «влада народу» і т. ін.

Населення, громадян однієї країни, незалежно від їх етнічної самоідентифікації, також називають народом: пакистанський на­род (пакистанці як етнос не існують), індійський народ (загальна назва всіх етносів, які проживають в Індії), югославський народ (загальна назва різноетнічного населення нині не існуючої одноіменної країни), папуаський народ (загальна назва різноплемін­ного населення Папуа-Нової Гвінеї, від індонезійського слова папува – «кучерявий»), совєтський народ (загальна назва різно­етнічного населення не існуючого нині Совєтського Союзу), росі­яни (загальна назва багатоетнічного населення Росії; як самона­зва державотворчого етносу країни використовується етнонім «русскіє», «великороси»), казахстанський народ (загальна назва різ­ноетнічного населення одноіменної країни; державотворчий ет­нос країни як самоназву використовує етнонім «казах») і т.д. У такому ж державноналежному значенні вживаються словоспо­лучення «український народ» (народ України), «американський народ» (народ США), «французький народ» (народ Франції) і т.д.

 

Народи бувшого СРСР на радянському плакаті.

Радянський народ (рос. мовою Советский народ), за усталеним в СРСР визначенням – нова історична, соціально-політична спільність людей різних націй і національностей Радянського Союзу. Радянський народ є не національною, а понаднаціональною, багатонаціональною формацією, він не кінцева, а перехідна фаза розвитку міжнаціональних відносин від окремих націй до багатонаціонального комуністичного суспільства. Коли комунізм переможе у світовому маштабі, дійде до повного злиття націй: утворення безнаціонального суспільства.

У цих та інших аналогічних випадках словом «народ» позна­чають усіх людей (громадян) однієї країни. При цьому назва дер­жави стає самоназвою її громадян (казахстанці, пакистанці, ін­донезійці, південноафриканці, єгиптяни, югослави і т.п.). Це засвідчує, що поняття «народ» – соціально-політичний і геополітичний термін, яким позначають громадян однієї краї­ни, незалежно від їх етнічної належності. Такі політоніми (від гр. слів: роlіtіа – держава, onoma ім’я) швидко вихо­дять з ужитку, коли громадяни конкретної держави опиняються за її межами. Наприклад, українці, переселившись в інші краї­ни, не називали себе за колишньою державною належністю росі­янами, поляками, австро-угорцями, угорцями, чехословаками чи румунами, а власними етнонімами – русинами чи українцями. Переселенці з колишньої Югославії не називали себе «югославами», а сербами, хорватами, словенцями, македонцями, вихідці з Британської імперії – самоназвами своїх етносів.

Давні греки знали кілька слів для позначення поняття «на­род». Одне з них – demos (слово дорійських греків) – означало народ як основну масу пов’язаного між собою етногенезом, мо­вою і традиційною культурою населення країни та об’єднувало вільних «громадян» («політес»). Поряд з ним вживався ще тер­мін laos народ як сукупність всього населення країни поза його зв’язками з традиційною культурою. Від слова «демос» утворилося кілька похідних термінів, зокрема: демократія – на­родовладдя та демографія – наука про відтворення, струк­туру, динаміку і розміщення населення. В давньогрецьких дер­жавах значну групу населення становили раби, найманці, нові поселенці, купці і т.ін. Вони не були пов’язані з основним етно­сом країни, на них не поширювалися права громадян, тому давні греки зневажливо називали їх словом idiotes дослівно: негромадяни, неосвічені, неуки, профани. Давні греки нині звичним словом «ідіот» називали окремих людей (індивідів), які втратили зв’язки з власним етносом, відірвались від його етнокультурних і релігійних традицій, тобто тих, котрі не є частиною етнічної цілісності, а лише відірваною від неї особистістю. Давньогрець­кому терміну idiotes нині найповніше відповідає слово мігрант.

Уникнути термінологічної плутанини з поняттям «народ» можна лише дотримуючись однозначного його тлумачення. На нашу думку, термін «народ» слід вживати на означення гро­мадян однієї країни незалежно від їх етнічної належності: пакистанський народ, індонезійський народ, індійський народ, американський народ, польський народ, український народ, бол­гарський народ, угорський народ і т.д.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*