2. Енергетична концепція етногенезу Л. Гумільова

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. — К.: Blox.ua, 2009

2. Енергетична концепція етногенезу Л. Гумільова

За час свого існування етнос поступово втрачає весь запас енергії, яку він одноразово одержав після спалаху космічного випромінювання. У названих часових рамках етнос проходить кілька фаз розвитку. Кожна з них пов’язана з певним рівнем пасіонарної напруги та характеризується специфічними стереотипами поведінки.

Фаза підйому починається з пасіонарного поштовху і появи нового етносу. Вона триває 200-300 років. Цей період пов’яза­ний з інтенсивним зростанням пасіонарної напруги етносу та всіх видів його активності, його енергетичною експансією. Заради ство­рення своєї держави як основної мети пасіонарії йдуть на значні жертви.

Найвища (акматична) фаза етногенезу пов’язана з найбіль­шим піднесенням пасіонарної напруги. Максимальне зростання пасіонарної напруги (різке зростання чисельності пасіонаріїв) у поєднанні з ростом індивідуалізму, зростанням кількості субет­носів і етнографічних груп часто стають причиною розгортання внутрішньоетнічних конфліктів. Пасіонарії «забувають» про свою велику мету і зосереджуються на задоволенні власних інтересів і амбіцій. Ця найтяжча фаза в житті етносу, що супроводжується внутрішніми конфліктами і громадянськими війнами, триває бли­зько 300 років. У цих конфліктах пасіонарії взаємно винищу­ються, а рівень пасіонарної напруги різко спадає. На зміну їм приходять субпасіонарії, які нездатні сприйняти необхідної енергії для адаптації в навколишньому середовищі (волоцюги, люмпе­ни, босяки, бомжі). Настає нова фаза етногенезу.

Фаза надлому (кризова) позначена різким зниженням пасіо­нарної напруги, зростанням чисельності субпасіонаріїв, гостри­ми конфліктами усередині етносу, розколами етнополітичних утворень. Фаза надлому триває близько 200 років.

Фаза інерції (бездіяльності, нерухомості) починається з не­значного піднесення рівня пасіонарної напруги з наступним її поступовим спаданням. Вона характеризується посиленням дер­жавних і соціальних інститутів, нагромадженням матеріальних і культурних цінностей, активним перетворенням ландшафту. У суспільстві домінують законослухняні і працелюбні посереднос­ті, орієнтація на загальноприйнятий стандарт. Фаза інерції ви­глядає як початок творчої діяльності, але при цьому рівень пасіонарної напруги постійно спадає. Це свідчить, що під маскою процвітання йде загнивання етносу.

Фаза обскурації (старості, відживання) етносу настає тоді, коли йому вже понад 1100 років. Ознакою його старості є падін­ня рівня пасіонарної напруги нижче нуля і значне зростання кількості субпасіонаріїв. Етнос продовжує існувати за рахунок раніше набутих матеріальних і культурних цінностей, але не­спроможний до конструктивної діяльності, бо численні субпасіонарії постійно вимагають задоволення своїх ненаситних потреб. За цих умов суспільні інститути починають розкладатись: узако­нюється корупція, зростає злочинність, до влади приходять аван­тюристи, працелюбних і чесних людей переслідують та винищу­ють. Настає помітне скорочення чисельності етносу, який в цю добу може бути легко завойований сусідами.

Фаза регенерації (відродження, відновлення), що інколи має місце в етногенезі, засвідчує короткочасне відродження етносу за рахунок припливу пасіонаріїв з окраїн та з чужих етнічних спільнот. Вони можуть протягом певного часу відігравати прові­дну роль і дещо затримати загибель етносу.

Фаза меморіальна (загибелі, статична, реліктова) засвід­чує завершення процесу етногенезу. Етнос вичерпав весь запас пасіонарної енергії, здобутої внаслідок короткотермінового спа­лаху космічного випромінювання. Його члени, майже без жод­них змін, повторюють з покоління в покоління збережені тради­ції. Якщо сусіди не нападають, то такий етнос чи його залишки поступово розпадаються, а його члени перетворюються на гос­тинних, безневинних, доброзичливих, працьовитих і консерва­тивних людей, які не хочуть нічого змінювати. Перехід до заключного етапу меморіальної фази має вигляд поступового забування традицій минулого. У такому статичному стані етнос може перебувати неймовірно довго.

Новий цикл розвитку статичного (реліктового) етносу може бути викликаний лише новим пасіонарним поштовхом, при яко­му виникає нова пасіонарна етнічна популяція. Вона не воскре­шає старий, а створює новий етнос з новими ознаками і рисами. З пасіонарного поштовху починається новий виток етногенезу.

Енергетична концепція етногенезу Л.Гумільова доволі струнка і приваблива. Але вона має вигляд наукової гіпотези, бо її вихі­дним положенням є припущення про спалахи загадкового космі­чного випромінювання, що спричиняє пасіонарний поштовх. Крім того, етногенез далеко не всіх етносів вписується у виділені ним фази, а їх послідовність та хронологічні межі часто не підтвер­джуються конкретними фактами етнічної історії.

Навіть схематична характеристика перебігу етногенетичних процесів засвідчує, що однозначної відповіді на питання про їх причини і рушійні сили немає. Поєднання соціально-психологічних та біологічних (популяційних) чинників в етногенезі є очевид­ним. Механізми виникнення, розвитку і зникання (розпаду) ет­носів можна зрозуміти, поєднавши названі чинники з явищем пасіонарності. До пасіонаріїв належать індивіди, які від народження здатні вбирати (абсорбувати) із зовнішнього середовища більше енергії, ніж це необхідно для їх особистого і видового збереження. Пасіонарність – це така генетична, біологічно ус­падкована поведінкова активність, яку можна пов’язати з фі­лософським поняттям «інтерес». Рушійною силою дій кожної людини, соціальних і професійних груп, поколінь, сімей, родів, племен, етносів, держав та її органів є інтерес. Зміст інтересу визначається конкретними умовами життя, місцем перелічених груп у системі суспільних відносин. Він стає реальною причи­ною соціальних дій, подій, звершень, а в їх основі формулаінтерес–стимул–дія. Людських інтересів величезна кількість. Су­спільне життя надає їм як соціальних, так і етнічних форм.

Універсальність дії інтересів з найдавніших часів до наших днів простежується як в соціальних, так і в етнічних формах буття людських спільнот. Індивідуальні і групові людські інте­реси спричиняються біологічними і соціальними потребами лю­дей. Перші з них проявляються в інстинктах («інтересах») вижи­вання, самозбереження, самовідтворення, родових потреб самоідентифікації і т.ін., а другі – в соціальній, господарсько-куль­турній і побутовій специфіці, самоназві, самоідентифікації, про­явах солідарності і т.ін. Поєднання обох груп інтересів з ендогамністю етносоціальних спільнот засвідчує, що етногенез як про­цес появи і зникнення етносів не можна відривати від господар­ської діяльності, зміни суспільних систем, економічної і полі­тичної історії та від природно-географічного середовища. Поєд­нуючись з біологічною природою етносів, ці фактори проявля­ються: у демографічних вибухах і розширенні території розсе­лення новонароджених етносів; у підвищенні їх політичної, вій­ськової, адміністративної, культурної і релігійної активності; в ускладненні внутрішньої мозаїчності етносів; у змінах етнічних стереотипів, жорсткій регламентації поведінки та складанні но­вих культурно-побутових традицій і т.п. Це дає підстави ствер­джувати, що етногенез – це вся сукупність со­ціально-культурних і біологічних процесів, які проявляються при функціонуванні етносів від початків виникнення, на ос­нові раніше існуючих компонентів, до складання обличчя ет­нічних спільнот та їх зникнення.

Етногенез як процес існування етносів в історичному часі засвідчує їх розвиток від появи на історичному небосхилі до схо­дження з нього. Кожен етнос існує в часі, а це означає, що він не лише зберігає традиції шляхом передачі етнічної інформації від покоління до покоління, а й постійно змінюється.

Вивчення й уточнення етногенезу конкретних етносів, крім наукового, має ще і важливе прикладне значення, бо дає змогу зрозуміти як їх етнополітичний і етнокультурний стан, так і виявити причини етносоціальних протиріч, що часто маскують­ся під конфесійні, расові чи соціальні.

Із сказаного випливає, що етнічна історія людства є багатостадіальним процесом і що в кожній із стадій відбуваються різні етногенетичні процеси. Такі процеси призводять до того, що на одному етнічному ґрунті можуть розвиватися різні етноси.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*