1. Енергетична концепція етногенезу Л. Гумільова

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. — К.: Blox.ua, 2009

1. Енергетична концепція етногенезу Л. Гумільова

Коли стоїш спиною до сонця, бачиш лише власну тінь.

Амін ібн Фаріс Рейхані

Автор концепції виходить з того, що поверхня землі кілька разів за тисячоліття потрапляє під дію короткочасних спалахів особливого космічного випромінювання. Воно викликає мутацію того гена людини, який відповідає за сприйняття організмом енергії зовнішнього світу. Такі спалахи і мутації людського гена спричиняють пасіонарний поштовх (від лат.passio. patiorак­тивність, пристрасність, жертовність, чуттєвість).

Річ у тім, що досліджуючи тритисячолітній період в житті Землі – інтер­вал з XII ст. до н.е. до XIX ст. н.е. («від падіння Трої до поразки Наполеона»), – Гумільов звернув увагу на те, що в цей період етноси виникали не рівномірно й поступово, а спорадично й безладно (“спалахами”), певни­ми групами в різних регіонах (за образним висловом автора, “складаєть­ся враження, ніби час од часу хтось шмагає батогом земну кулю” і на місцях “рубців” виникають нові етноси). Ці смуги шириною близько 300 км мо­жуть простягатися як у меридіанному, так і в широтному напрямку. Вони виникають не часто (2-3 рази на тисячоліття; зокрема, протягом згадано­го тритисячолітнього періоду Гумільов нарахував дев’ять таких смуг) і майже ніколи не проходять через одне й те саме місце.

Що ж це за смуги і як вони виникають? За гіпотезою Гумільова, вони мають космічне походження. Так, визначивши час виникнення цих смуг, дослідник порівняв знайдену послідовність з даними американсь­кого астронома Дж. Едді, який, вивчивши діяльність Сонця, побудував графік сонячної активності за 5 тисяч років. Виявилося, що час появи «смуг» хронологічно збігається з мінімумами сонячної активності, або з періодами її зниження. На підставі цих даних Л. Гумільов висловив таку гіпотезу: в період зменшення сонячної активності знижуються захисні властивості іоносфери й окремі кванти чи пучки космічного випромінювання досягають земної поверхні. Тобто, на думку автора, згадувані “смуги” – це місця на земній поверхні, куди падає потік жорсткого випромінювання з Космосу в час найнижчої сонячної активності.

Потік космічних променів спричинює, в свою чергу, процес мутаге­незу на уражених територіях. Внаслідок мікромутацій у певної кількості осіб (не у всієї популяції) виникає ген пасіонарності, який не впливає на анатомію чи фізіологічні процеси, а деформує лише стереотип пове­дінки. Пасіонарна ознака є рецесивною генетичною ознакою, яка дає змогу особам, що мають ген пасіонарності – пасіонаріям – абсорбу­вати біохімічну енергію із зовнішнього середовища, що фенотипно про­являється у вигляді підвищеної активності й гіперпрацездатності. Отже, пасіонарність має енергетичне походження, а на психічному рівні ця гіперенергія може проявлятися в різних формах залежно від місця, епо­хи, попередніх норм і стереотипів поведінки тощо. Цієї енергії виста­чає на те, щоб подолати інерцію старих стереотипів поведінки й запро­вадити в життя нові, що, як вважає Гумільов, і є головною ознакою народження нового етносу.

Пасіонарність не є корисним надбанням для особи та її близьких, бо вона пов’язана з гальмуванням інстинкту самозбереження у її носіїв. Тому ознака, як шкідлива, не затримується довго в популяції, а від­браковується природним добором. З кожним поколінням кількість осіб, які мають ген пасіонарності, зменшується. Етногенез, за Гумільовим, це поступова втрата системою пасіонарності. І якщо графічно соціогенез описується традиційно спіраллю, то етногенез – спеціальною кривою зміни пасіонарної напруги етнічної системи, яку автор зображує у виг­ляді кривої “згоряння ватри”, “вибуху порохового складу” чи “в’янучо­го листя”.

Поява певного числа об’єднаних спільною метою пасіонаріїв на території з достатньо різноманітними ландшафтами може ста­ти пусковим механізмом появи нового етносу. Пасіонарний по­штовх спричиняє бурхливий процес етногенезу, що триває 130-160 рр. і завершується виникненням нового етносу з новими поведінковими і культурними стереотипами. Створювані пасіонаріями нові поведінкові стереотипи передаються міжпоколінними зв’язками від пращурів до нащадків наслідуванням і навчанням. Після пасіонарного поштовху етнос проходить кілька закономір­них фаз свого розвитку і буття. Повний цикл життя етносу три­ває близько 1500 років, якщо етнос не гине раніше під дією зов­нішніх причин.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*