МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ Науково-пізнавальні нариси

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. — К.: Blox.ua, 2009

Передмова автора

Публікацію науково-пізнавальних нарисів «ЕТНОЕВОЛЮЦІЇ» присвячую своєму другові Магомету Костоєву, етнічному інгушу за  походженням, справжньому українцю за духом,  американцю за теперішньою долею…

На початку третього тисячоліття техногенні та урбанізаційні процеси, масова культура немовби стирають об’єктивні вияви етнічного, але етнічна своєрідність зостається навіть там, де її згідно з нашими старими мірками, вже не повинно було й бути.

Незважаючи на суттєві модифікації духовних феноменів і соціокультурних форм, етнічність фіксується у наборі символів, міфологем, притч, поетичних образів тощо.

Більш того в умовах сучасної світової цивілізації звернення до етнічних коренів виконує захисні, розвиваючо-збагачувальні, стабілізуючі та інші соціально-психологічні функції.

makhniy@ukr.net

Робота російського художника І.Чорного Етнос

Розділ І. ЕТНОПОНЯТТЯ

Поняття «етнос»

Людство у будь-якій момент являє собою сукупність етносів.

Юліан Бромлей

Поняття етносу є одним із базових понять етнопсихології. Воно широко вживається як у вітчизняній літературі, так і в зарубіжній, проте зміст, що вкладається у цей термін, може варіюватися в широких межах.

Термін «етнос» (ethnos) взято із давньогрецької мови, і дослів­ний його переклад означає «негрек», «чужинець», «ідоловірець». Етимологічно воно означає стадо, група (натовп) людей, народ, плем’я, рід, іноземне плем’я і т.п. З V ст. до н.е. його використо­вували у значенні «плем’я негрецького походження», «народ негрецького походження». Себе греки позначали словом «демос» (народ) і відрізняли від негреків тим, що останніх іменували «ет­носом». У такому значенні римляни ввели слово «етнос» у латинську мову. У зв’язку з його латинізацією з’явився прикметник «етнічний» (ethnicos), що вживався у значенні «нехристиянський», «язичницький». Нині термін «етнос» став науковим поняттям, є еквівалентом давньогрецького слова «демос» (народ) у зна­ченні специфічної міжпоколінної історико-культурної і природ­ної, усвідомленої людьми спільноти. Щоб підкреслити саме таке його значення, інколи поєднують обидва слова у словосполучен­ні «етноси-народи». Нині поняття «етнос» вживається як на­уковий термін для означення всіх історичних типів етнічних спільнот від племен до сучасних націй.

Уперше «етнос» як науковий термін у літературі з’явився наприкінці ХVIII початку XIX ст. разом з термінами «етногра­фія» і «етнологія». З середини XIX ст. поняття «етнос» почало використовуватися у значенні «народ». Цьому сприяв німецький етнолог А.Бастіан, який поняття «етнічний» і «народний» вва­жав синонімами, а поняття «етнічність» сприймав як культурно-побутову специфіку народу. Аж до початків XX ст. ним познача­ли: населення певних історико-культурних провінцій; мовно-куль­турні спільноти певних територій; людські міжпоколінні спіль­ноти часів первісної епохи, об’єкти етнографічних досліджень і т.п. У 20–30-ті роки XX ст. в англомовній літературі поширився термін «етнік» (ethnic) у значенні «племінний» і «поганський» («язичницький»), інколи термін «етнос» поширювався лише на ті історичні і територіальні частини етнічних спільнот чи малочисельні етнічні спільноти, які не самоідентифікували себе і т.п.

Ще на рубежі ХІХ-ХХ ст. французький антрополог Ж.Денікер спробував розкрити поняття «етнос» і дав близьке до сучасного його тлумачення. Він вважав, що терміном «етноси» слід позна­чати «народи», «нації», «племена», які відрізняються одне від одного мовою, способом життя, культурою, поведінкою. Спроба французького етнографа Ф.Рено в 1919 р. уточнити поняття не внесла ясності, а розмежування ним єдиного терміна на два – «етнос» і «великий етнос» не знайшло підтримки серед учених. Мала місце розробка поняття «етнос» і в дослідженнях німецько­го соціолога М.Вебера, який у праці «Господарство і суспільство» (1922) писав, що «етнічними групами» є всі групи людей, які поділяють суб’єктивну віру в спільне походження через схожість фізичного типу і звичаїв.

У російській історіографії розробкою поняття «етнос» і про­блемами теорії етносу займався С.М.Широкогоров, який у вида­ній в Шанхаї (1923) праці писав, що етнос – це «група людей, котра розмовляє однією мовою, визнає своє єдине походження, характеризується комплексом звичаїв, устроєм життя, що збере­жені і освячені традиціями, котрі вирізняють її з-поміж інших».

В українській етнології термін «етнос» традиційно ототожню­вався з терміном «народ», і лише з кінця XX ст. у суспільство­знавчих дослідженнях він набув загального поширення.

В англомовній етнології термін «етнос» не використовувався. Його підміняли термінами «етнічність», «етнічна група», «етніч­на ідентичність», але найчастіше замість терміна «етнос» вжива­ється термін «етнічна група».

Поняття «етнічність»

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. — К.: Blox.ua, 2009

Поняття «етнічність»

Етнічність є комічною реальністю: морально амбівалентною, парадоксальною на практиці, невловимою в теорії.

Майкл Новак

Вивчення «етнічності» було запо­чатковано ще у другій половині XIX ст. французьким істориком і соціологом Ернестом Ренаном. Заново термін було повернуто в етнологію в 1953 р. американським вченим Девідом Рісменом. Термін «етнічність» (англ. ethnicity) набув поширення на почат­ку 70-х років XX ст., коли в США почалося вивчення ролі етні­чних чинників у формуванні імміграційної людської спільноти США, яку місцеві вчені охрестили «американською цивілізаці­єю». Запроваджений термін вони використовували для інтерпре­тації всіх етнічних і расових явищ і процесів, які тут відбува­лись упродовж двохсотлітнього періоду формування американ­ської спільноти.

Дискусії навколо поняття «етнічність», заплутаність його кон­цепцій призвели до того, що термін ототожнюють як з поняття­ми «етнос» і «етнічна група», так і з термінами «етнічна ідентич­ність», «етнічна самоідентифікація» і т. ін. Ще й нині чимало західних і окремих російських вчених названі поняття і терміни вважають за синоніми.

Сьогодні європейська і американська етнологія терміном «етнічність» найчастіше позначають наявну сукупність харак­терних рис кожної з етнічних груп (етносів). У 1974 р. амери­канський журнал «Етнічність» небезпідставно твердив, що етніч­ність – це поєднання багатьох таких рис або компонентів, які належать до природи кожної з етнічних груп. Одні з до­слідників тлумачать «етнічність» як процес визначення індиві­дуальної та групової ідентичності, другі – як особливу форму буття етнічних спільнот, треті – як такі риси, що проявляються лише у порівнянні з рисами інших етнічних спільнот, четверті –як наявність протиставлення «ми – вони».

Ґрунтовну розробку поняття етнічності подав норвезький вче­ний Фредерік Варт, який вважав, що етнічність – це такі збережені і передавані з покоління в покоління звички, від яких людина неспроможна відмовитись, але може внести до них певні корективи. Це означає, що етнічність може сприйма­тись як така своєрідна характеристика особистості, як такі від­чуття її належності до певної людської спільноти, які формують­ся на основі генетичної і соціальної єдності етносів і проявля­ються у порівнянні «нас» з «не нами». Термін «етнічність» бага­тозначний і включає як групову чи індивідуальну самоідентифікацію, так і сукупність обов’язкових рис і ознак.

Українські етнологи завжди виходили з того, що кожен етнос характеризується сукупністю обов’язкових рис і ознак, які разом становлять сутність поняття «етнічність». Отже, етнічність – це цілісна складна система відносин, що поєднує носіїв етні­чних рис з їх етнічним середовищем.