Національний імідж

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. — К.: Blox.ua, 2009

Національний імідж

Кожен народ має в собі масштаб власної досконалості, незрівнянний з іншими народами.

Георг Ліхтенберг

Однією з якостей характеру є те, що характерологічні риси можуть бути визначені не абстрактно, а у співвідношенні з іншими людськими типами. Це зумовлено тим, що кожна якість має свою міру виразу. Наприклад, визначення людини як терплячої спирається на певну міру реакцій, на її співвідношення з психологічними проявами інших людей. І особа, котра в одному оточенні (людей запальних і реактивних) буде вважатися терплячою, у середовищі особистостей флегматичніших здавати­меться неврівноваженою. Саме тому риси національного характеру значною мірою є психологічно відносними – вони є такими чи такими не самі собою, а порівняльно з психологічними типами тих етнічних спільнот, з якими цей етнос спілкується і має усталені контакти. Тобто у вигляді загального правила – риси конкретного національного характеру визначаються відносно властивостей інших національних характерів. Через це великого значення набуває національний імідж – сукупність характерологічних рис, котрі визна­чаються за певним етносом у його власній етнічній самосвідомості та у сприйнятті його іншими народами.

Національний імідж завжди виникає у міжетнічному спілкуванні й існує саме у ньому. Навіть коли йдеться про образ, що виникає у самосвідомості етносу, це такий образ, в якому властивості даного етносу визначаються у співставленні з рисами інших етносів і отримують свій сенс лише відносно останніх. Можна сказати, що національний імідж відображає погляд на певний етнос представників інших народів і одночасно він містить погляд етнічних індивідів на самих себе у співставленні з іноетнічними індивідами. Відповідно маємо дві взаємопов’язані складові національного іміджу: по-перше, зовнішній імідж етносу, по-друге, внутрішній імідж (або етнічна самохарактеристика).

Може здатися, що імідж – явище цілком поверхове, котре відображає лише особливості сприйняття та самосприйняття етносу і мало що може сказати про особливості національного характеру. Але це не так. По-перше, саме національний імідж є однією з головних проекцій національного харак­теру і джерел його вивчення. Звичайно, враховуючи складний, опосередко­ваний власними етнічними уподобаннями, суперечливий характер міжетніч­ної комунікації, зовнішній чи внутрішній імідж народу не можна сприймати буквально, як даність та факт, ототожнюючи його зміст з національним характером етносу. Як і у випадках з іншими феноменами культури, рекон­струкція національного характеру, котра відштовхується від особливостей національного іміджу, передбачає спеціальну методологію розуміння, яка ґрунтується на загальних закономірностях психології сприйняття.

Але, окрім суто інформативного, національний імідж стосовно націо­нального характеру має також формувальне значення. Він не тільки відображає певні риси етнопсихології. Не менш істотно він впливає на зміст національного характеру, передусім через формування етнопсихологічної «Я-концепції».

Те, які властивості визнає народ у собі і які визнаються за ним іншими етносами, спричиняє формування цілої низки етнічних стереотипів, реакцій, форм поведінки. Колективне підсвідоме мимоволі, таким чином, організовує життєдіяльність етносу, щоб вона відповідала усталеному іміджу. Відтак останній набуває нормативно-регулятивного характеру.

Говорячи про національний імідж, не можна розуміти його як застиглий, раз і назавжди визначений образ народу. Історія знає доволі прикладів зміни національного іміджу, інколи радикальної. Наведемо хоча б приклад Кореї, яка на очах здивованого світу за кількадесят років перетворилася з глухої історичної провінції на одну з найрозвинутіших економічно країн світу. Тому імідж потрібно розглядати не лише статично (як «образ»), але й динамічно (як «національну ідеологію»), котра здатна змінити й історично усталене сприйняття відповідного етносу іншими, й етнічне самосприйняття.

Багато держав витрачають значні кошти на формування власного позитивного іміджу. Так, за підрахунками аналітиків, наприклад, США витрачають на ці цілі щорічно до $1 млрд., Саудівська Аравія, за різними оцінками $4-5 млрд., Канада $65 млн., Нігерія $20 млн. Фактично, ці дії є боротьбою з негативними стереотипами відносно тієї або іншої країни, існуючими у інших народів.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*