ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ

© МИКОЛА МАХНІЙ ЕТНОЕВОЛЮЦІЯ: Науково-пізнавальні нариси. - К.: Blox.ua, 2009

Етнічна самосвідомість

Істина людини – це те, що робить її людиною.

Антуан де Сент-Екзюпері

Етнічна самосвідомість – усвідомлення індивідом своїх ет­нічних інтересів, почуттів, дій, думок, мотивів, знань і уявлень, установок і спрямувань, що сприймаються особою в процесі її етнізації, тобто – усвідомлення етнофором своєї належності до конкретного етносу. Вона є своєрідним захисним муром особис­тості. В її основі лежить потреба людей належати до певної гру­пи (спільноти), щоб вижити. Вона випливає із сутнісних потреб людини знати "своїх", обов'язково пов'язаних із самоназвою ет­носу (етнонімом), поведінковими і культурними стереотипами, протиставленням себе іншим ("свої – чужі", "ми – не ми").

Таке усвідомлення етнічної належності є виявом комплімен­тарності, тобто підсвідомого відчуття взаємної симпатії та спіль­ності. Існування етнічного підсвідомого кожне покоління передає наступному. Але головну роль у формуванні етнічної само­свідомості відіграє виховання, а не існування підсвідомої симпа­тії і відчуття "свого" і "чужого".

Дитина не має можливості вибирати собі етнічної належнос­ті, її особистість формується у відповідності з установками і тра­диціями оточуючого етнічного середовища. В одноетнічних сі­м'ях ідентифікація не стикається з труднощами, дитина наслі­дуванням засвоює мову, культуру, традиції, етнічні і соціальні норми рідного їй етносу. Її етнічна свідомість формується гармо­нійно, не вступає в протиріччя ні з оточуючими її людьми, ні з власним внутрішнім світом. За таких умов дитина поступово входить у буття етносу, а її біополе починає коливатись в унісон з біополем членів рідного їй етносу лише в ході засвоєння нею комплексу традиційних культурних і поведінкових стереотипів.

Потреби групової ідентифікації проявлялися вже в добу пер­вісності. Тоді вони зумовили виникнення такої системи обрядів, ритуалів, уявлень і та ін., які гармонізували з колективізмом і свідомістю родоплемінних спільнот. Формування етнічної само­свідомості членів широких спільнот було спричинено потребами організації відсічі ворогам і забезпечення власної безпеки. Такі, навіть тимчасові, об'єднання могли стати основою для усвідом­лення їх членами своєї етнічної близькості і єдності. З появою територіальних спільнот в часи політогенезу етнічну свідомість і самосвідомість було ідеологічно обґрунтовано релігійними дог­мами.

Переважно люди відносять себе до того етносу, до якого нале­жать їхні батьки, в якому етнокультурному середовищі вони ви­ховались і проживають. Складніше етнічне самовіднесення на­щадків з етнічно змішаних родин. Вибір етнічної традиції у та­ких випадках залежить від сімейних і культурно-побутових тра­дицій, від домінуючого етнічного оточення, від численності ет­носу та його господарсько-культурного розвитку, ролі етносу в суспільно-політичному та ідеологічному житті країни. Тому в нащадків етнічно змішаних сімей та тих, які свідомо змінили свою етнічну належність, етнічна самосвідомість є нестійкою, часом багатозначною.